Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.09.2016 року у справі №911/819/16
Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №911/819/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 911/819/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддів Яценко О.В., Швеця В.О.за участю представників:позивача Бережко С.І. дов. від 18.04.2014 №14-96відповідачаСушко О.О. дов. від 22.01.2016 №02-04/16розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2017у справі№911/819/16 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Обухіврайтепломережа"простягнення 338559,87 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Обухіврайтепломережа" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2216/14-ТЕ-17 від 27.12.2013 в частині оплати за поставлений природний газ у січні - грудні 2014 року в розмірі 567361,68 грн., з яких 205114,80 грн. - пеня за період з 15.02.2014 по 17.07.2015; 335179,48 грн. - збитки від інфляції за період січень - червень 2014 року та за жовтень - грудень 2014 року; 27067,40 грн. - 3% річних за період з 15.02.2014 по 18.12.2015.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2016 (суддя Чонгова С.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончарова С.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 вказані судові рішення у даній справі були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарський суд Київської області рішенням від 14.11.2016 (суддя Конюх), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 (головуючий суддя Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), у задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем не порушено порядку та строків оплати за поставлений у 2014 році природний газ, передбачених договором №520/375 - в про організацію взаєморозрахунків від 18.12.2015, яким сторони замінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, отриманий за договором №2216/14-ТЕ-17 купівлі - продажу природного газу від 27.12.2013, і який після його виконання не передбачав можливості жодних інших претензій та розрахунків за природний газ, крім тих, що передбачені законом.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 525, 526, 599, 614, 625 Цивільного кодексу України, статті 617 Господарського кодексу України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді ОСОБА_6, Яценко О.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.03.2017, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Яценко О.В., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Від Комунального підприємства "Обухіврайтепломережа" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 05.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Обухіврайтепломережа" (покупець) укладено договір №2216/14-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2014 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ у обсязі до 1910 тис.куб.м.

Згідно пункту 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Відповідно до пункту 4.1 договору кількість газу визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Згідно пункту 3.4. договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як визначено пунктом 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу на дату укладання цього договору, відповідно до його пункту 5.2, становить - 1309,20 грн. з ПДВ.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до пункту 5.5 договору, загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди до вказаного договору.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 31.01.2014 сторонами внесено зміни до пункту 5.2 договору купівлі-продажу, а саме змінено ціну за 1000 куб. м природного газу, яка з 01.01.2014 становить з ПДВ 1309,20 грн. (т.1, а.с. 20).

Додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 сторони, керуючись постановою НКРЕ від 03.04.2014 №422, погодили викласти пункт 1.2 в новій редакції, а саме, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (т. 1, а.с. 21).

Додатковою угодою №3 від 01.10.2014 сторони, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30, погодили викласти пункт 6.3 договору в новій редакції, а саме, що кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором, або якщо погашення такої заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладених на виконання зазначеної постанови КМУ від 29.01.2014 № 30 (т.1, а.с. 22).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 2.1 договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1691473,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т.1, а.с. 23-31):

від 31.01.2014 на обсяг 271,792 тис.куб.м. на суму 355830,08 грн.;

від 28.02.2014 на обсяг 243,611 тис.куб.м. на суму 318935,52 грн.;

від 31.03.2014 на обсяг 185,901 тис.куб.м. на суму 243381,59 грн.;

від 30.04.2014 на обсяг 45,005 тис.куб.м. на суму 58920,55 грн.;

від 31.05.2014 на обсяг 19,202 тис.куб.м. на суму 25139,25 грн.;

від 30.06.2014 на обсяг 4,570 тис.куб.м. на суму 5983,04 грн.;

від 31.10.2014 на обсяг 60,829 тис.куб.м. на суму 79637,32 грн.;

від 30.11.2014 на обсяг 185,662 тис.куб.м. на суму 243068,70 грн.;

від 31.12.2014 на обсяг 275,418 тис.куб.м. вартістю 360577,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки з операцій по рахунку КП "Обухіврайтепломережа" з 01.01.2014 по 31.12.2015, розрахунки протягом січня 2014 року - грудня 2015 року за поставлений газ відповідач проводив з порушенням погоджених сторонами строків та власними коштами на суму 1273698,30 грн.; основний борг за поставлений природний газ по договору купівлі-продажу відповідачем погашено остаточно 25.12.2015 перерахуванням позивачу субвенції з загального фонду ДБУ відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 №375 та згідно договору №520/375-в від 18.12.2015 в сумі 417775,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за укладеним договором щодо оплати поставленого природного газу виконував з простроченням строку, внаслідок чого позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що відповідачем не порушено порядку та строків оплати за поставлений в 2014 році природний газ, передбачених договором №520/375-в про організацію взаєморозрахунків від 18.12.2015, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий за договором № 2216/14-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013, і який після його виконання не передбачав можливості жодних інших претензій та розрахунків за природний газ, крім тих, що передбачені цим договором.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого в силу вимог статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Як передбачено вимогами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 укладеного договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до частини 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Водночас, колегією суддів встановлено, що в 2015 році пунктом 16 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (зі змінами) була передбачена компенсація витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, за рахунок джерел, передбачених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону, зокрема за рахунок надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств, що сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктами 2, 3 вищевказаного Порядку передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

18.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області (сторона перша), Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради (сторона третя), Виконавчим комітетом Обухівської міської ради (сторона четверта), Комунальним підприємством "Обухіврайтепломережа" (сторона п'ята) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 520/375-В (т.1, а.с. 58-61).

Предметом вказаного договору була організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Згідно пункту 8 договору сторони погодили порядок розрахунків та дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за 2014 рік у сумі 417775 грн. згідно з договором № 2216/14-ТЕ-17 від 27.12.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач протягом січня 2014 року - грудня 2015 року здійснював розрахунки по договору загалом на суму 1273698,30 грн., тобто до укладення 18.12.2015 договору №520/375-в про організацію взаєморозрахунків, в результаті чого станом на момент укладення зазначеного договору залишок заборгованості складав 417775,00 грн.

Також судами було встановлено, що на виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків 18.12.2015 відповідач 25.12.2015 сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 417775,00 грн. за природний газ згідно договору № 2216/14-ТЕ-17 від 27.12.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 25.12.2015, із зазначенням призначення платежу "Субвенція з заг фонду ДП ПКМУ від 04.06.2015 № 375 дог № 520/375-в від 18.12.15 заборг за прир газ зг дог від 27.12.2013 № 2216/14-ТЕ-17 за 14 рік".

А відтак, судами вірно встановлено, що станом на момент розгляду даної справи, відповідач повністю розрахувався з позивачем за природний газ, переданий йому з січня 2014 року по грудень 2014 року.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету, в силу вимог чинного законодавства, є диспозитивним правом його учасників.

Підпунктом 2.2 пункту 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно пункту 17 договору, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Отже, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу (стягнення пені), та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (стягнення інфляційних втрат та 3% річних), необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 3-322гс15, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14, від 10.02.2016 р. у справі № 902/1652/13, у постановах від 09.09.2014 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14 та від 30.09.2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ в 2014 році за договором купівлі-продажу з врахуванням укладеного договору про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки спірним договором про організацію взаєморозрахунків порядок і строки оплати були змінені, а відповідальність настає лише за порушення цих строків, визначених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків, чого судом апеляційної інстанції встановлено не було. До того ж наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків (згідно з його пунктом 17) є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно його предмета.

Посилання скаржника на те, що сплата відповідачем боргу згідно з договором про організацію взаєморозрахунків не звільняє останнього від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних з огляду на те, що підписуючи договір про організацію взаєморозрахунків, позивач погодився з усіма його умовами, відповідно до яких з метою виконання договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пункт 12), а після його виконання вони не мають одна до одної претензій (пункт 17).

При цьому, судами було також враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанція вважає, що судові рішення прийняті у відповідності з нормами чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником зазначених положень права, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2016 у справі №911/819/16 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді О. Яценко

В. Швець